Класифікація порушень мовлення

Всі види порушень, які розглядаються в даній класифікації, на основі психолого-лінгвістичних критеріїв можна підрозділити на дві великі групи залежно від того, який вид мовлення порушений: усне або письмове.

Порушення усного мовлення, у свою чергу, можуть бути розділені на два типи:

 1) фонаційного (зовнішнього) оформлення вислову, які називають порушеннями вимовної сторони мовлення, 

2) структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову, які в логопедії називають системними порушеннями мовлення.

Фонаційні порушення диференціюються залежно від ураження тієї або іншої ланки вимовної сторони мовлення: а) голосостворення; б) темпо-ритмічної організації вислову; в) інтонаційно-мелодійного; г) звуко-вимовного. Перераховані розлади можуть спостерігатися ізольовано, або у різних поєднаннях.

I. Розлади фонаційного оформлення вислову:

 Дисфонія (афонія) – відсутність або розлад фонації (голосу) унаслідок патологічних змін голосового апарату. Виявляється або у відсутності голосу (афонія), або у порушенні сили, висоти або тембру голосу (дисфонія).

 Браділалія –патологічно сповільнений темп мовлення. 

Тахилалія– патологічно прискорений темп мовлення.

Браділалія і тахилалія об’єднуються під загальною назвою – порушення темпу мовлення. Наслідком порушеного темпу мовлення є порушення плавності мовленнєвого процесу, виразності .

Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, яке обумовлене судорожним станом м’язів мовленнєвого апарату.

Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Виявляється у спотвореному вимовленні звуків, заміні звуків або їх змішенні.

Дефект може бути обумовлений тим, що у дитини не повністю сформувалася артикуляторна база (не засвоєний весь набір позицій артикуляції, необхідних для вимовляння звуків).

 Ринолалія– порушення тембру голосу і звуковимови, які обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини у голосостворенні. Всі звуки стають надмірно назалізованими (носовими), спотворено звучать носові звуки „м”, „н”; мовлення при цьому малорозбірливе, монотонне.

 Дизартрія– порушення вимовної сторони мовлення, яке обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. Дизартрія є наслідком органічного порушення центрального характеру, що призводить до рухових розладів. Виникає в результаті різних органічних уражень ЦНС (при ДЦП). Виражається в різному ступені – від нечіткої вимови окремих звуків до повної нездатності вимовляти звуки.

II. Порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову:

Алалія– відсутність або недорозвинення мовлення унаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини.

Один з найскладніших дефектів мовлення, при якому порушені операції відбору і програмування на всіх етапах породження і прийому мовленнєвого вислову, унаслідок чого мовленнєва діяльність дитини виявляється не сформованою.

Розрізняють моторну і сенсорну алалію. При моторній алалії зберігається розуміння звернутого повсякденного мовлення та різко порушена здатність породжувати мовлення, при сенсорній – різко порушене розуміння звернутого мовлення, унаслідок чого не відбувається оволодіння ним. Велике значення має відмежування алалії (як первинного дефекту) від вторинних порушень мовленнєвого розвитку при розумовій відсталості і порушеннях слуху.

Афазія– повна або часткова втрата мовлення, яка обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

У дитини втрачається мовлення в результаті черепно-мозкових травм, нейроінфекції або пухлин мозку після того, як мовлення вже було сформовано. На відміну від афазії дорослих є дитяча, або рання афазія.

Залежно від зони ураження виділяють моторну і сенсорну афазію. При моторній афазії вражається руховий мовленнєвий центр (центр Брока) і дитина втрачає здатність говорити (порушується експресивне мовлення), при сенсорній – вражається чутливий (сенсорний) центр мовлення (центр Верніке) і дитина перестає розуміти мовлення (імпресивна сторона). Сприйняття немовленнєвих звуків звичайно не порушено.

Порушення письмового мовлення підрозділяються на два види: продуктивний (порушення акту письма) або рецептивний (розлад читання).

Дислексия– часткове специфічне порушення процесу читання, яке пов’язане з ураженням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при пізнанні та пізнаванні букв, при злитті букв у склади і складів у слова, що призводить до сповільненого характеру читання, неправильного розуміння навіть простого тексту.

Дисграфія– часткове специфічне порушення процесу письма. Виявляється в нестійких оптико-просторових образах букв, в спотвореннях звуко-слогового складу слова та структури речення. В основі дисграфії у дітей звичайно знаходиться недорозвинення усного мовлення та недоліки вимови.

У разі несформованості процесів читання і письма (у ході навчання) говорять про алексію і аграфію.