Інклюзивна освіта (інклюзія – inclusion (англ.) – залучення) – система освітніх послуг, що грунтуються на принципі збереженні основного права дітей на освіту та право здобувати її за місцем проживання.

 Інклюзивне навчання – комплексний процес забезпеченн рівного доступу до якісної освіти дітей з ООП шляхом організації їх навчальння у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з урахуванням індивідуальних особливостей навчано-пізнавальної діяльності таких учнів..  

Навчання (у разі потреби) відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медико‐соціальним та психолого‐педагогічним супроводом. Інклюзивна освіта базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання. Інклюзивну освіту, як систему освітніх послуг, має забезпечувати інклюзивна школа –заклад освіти, що адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує наявні в громаді ресурси, залучає батьків, фахівців для надання спеціальних послуг відповідно до потреб кожної дитини, забезпечує сприятливий клімат в освітньому середовищі. 

Основні принципи інклюзивного навчання:

• всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними; 
• школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів, узгоджуючи різні види й темпи навчання;
• забезпечення якісної освіти для всіх завдяки  відповідному навчально‐методичному забезпеченню, застосуванню організаційних  заходів, розробці стратегії викладання, використанню ресурсів  і партнерських зв'язків зі своїми громадами; 
• діти з особливими освітніми потребами мають отримувати додаткову  допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. 

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – всі діти – цінні й активні члени суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах корисне як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин та суспільства в цілому. Взаємодія зі здоровими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвиткові дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують  їх  до  розвитку  та  цілеспрямованого  використання  нових  знань  і  вмінь.  Взаємодія  між  учнями  з  особливими  освітніми  потребами  та  іншими  дітьми  в  інклюзивних  класах  сприяє  налагодженню  між  ними  дружніх  стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчаться природно сприймати і толерантно  ставитися  до  людських  відмінностей,  вони  стають  більш  чуйними,  готовими  до  взаємодопомоги.   

Інклюзивні підходи також корисні для сім’ї. В цьому випадку родини дітей з  особливими  освітніми  потребами  можуть  отримувати  підтримку  з  боку  інших  батьків,  вони  краще  розуміють,  у  чому  розвиток  їхніх  дітей  типовий,  а  в   чому атиповий, а також беруть активнішу участь у процесі навчання і виховання. 

Вчителі  інклюзивних  класів  глибше  розуміють  індивідуальні  відмінності  й  особливості  дітей,  а  також  ефективніше  співпрацюють  з  батьками  та  іншими  фахівцями (спеціалістами з лікувальної фізкультури, реабілітологами, логопедами, соціальними  працівниками  та  ін.) Інклюзивна система освіти також корисна  із  суспільної точки зору, оскільки завдяки спільному навчанню діти змалкувчаться розуміти і толерантно ставитися до людських відмінностей.